умирати всупереч диханню – не дивина
знати про сяйво заплющено – просто
хлопчику
мій, затям, що уся вина –
лише на дорослих.
ти настільки sensitive - ти гориш
ти ніяк не навчишся іґнорувати
ти спиняєшся поруч береш долоню і ти ж
залишаєш за сміхом своїм
тиш кіловати
не відпускай долоню коли ведуть
не відпускай долоню коли ведеш
зрідка обертайся сповільнюй ходу –
за
собою ти теж
ідеш
Sukütlerden qaralama
Володимир Бєглов
***
Їй сьогодні на восьму, а вона не може знайти ключа.
Залишає
хату відкритою,
парасолю лишає,
поправляє білі
манжети.
І
вона вже забула, як це - притулятися до плеча.
І у
неї немає
кому писати в фейсбук «Де ти?».
Але
все все одно нормально. І все все одно зрозуміло.
І
правила не порушено - непорушно всміхатися будням.
І
все все одно простіше. Усе все одно відболіло
Вона вже забула думати, що нічого уже не буде.
І у
неї сім подруг на каву, в театр, у відпустку
І
батьки, і хрестини. Сусіди собі одружилися.
Лиш
одне. Вже
втомилась ховати на споді пустку
Хай
вже буде як буде
Хай іде як їде
Скільки
тут залишилося.