В'ячеслав Левицький

Не щезни

Щиро прошу тебе: лише не зів'янь,

Кохання моє безнадійне, мріє моя.

Стиха торкнись рукою мого плеча -

Порину в зірчасті наспіви по ночах.

Тіло... Що' та троянди тендітна брость?

А світло? Його у мові дзвінкий принось.

Щиро прошу тебе: не щезни теперь.

Бодай у сні побачення наше скупе.

назад 

на головну

В'ячеслав Левицький

                                                              Житиме...

Чутка про знищення світу? Здається, світ за неї тривкіший.

Надто, що наш народ - нащадки джерел і рік.

Хай добряче затямить загарбник наших морів:

Народ мій житиме, доки над світом чатує Всевишній.

Зморила струмки принадні посуха непримиренна.

Вода сховалась, бо чула чужинців гучний огром,

Але на своє поверненняводу беріг народ

І житиме він, допоки іскряться кримські джерела.

Прийшлий цю таємницю навряд чи може збагнути:

Рідна земля і живить, і кличе до себе нас.

На варті мого народу - живе його давнина,

А пращури про минуле невпинно шепочуть онукам.